З Донецька до Єдинець. Мої труднощі переїзду

Дехто думаю, що переїзд – то дуже легко та швидко. «Ой, переїзд, що тут такого?!». Речі зібрали, на потяг чи у машину сіли – і все, на нове місце. Але так зазвичай вважають лише ті, хто сам жодного разу не переїжджав та не від’їжджав надовго з країни. Ті, кому не доводилось знаходити нову роботу та друзів.

Я особисто зіткнулася з цією проблемою. До Молдови моя сім’я переїхала з Донецької області. Я переїзду чекала з цікавістю. Вважала, що у новій країні ми одразу приживемося, буде весело! Але мама не поділяла мого оптимізму. Мабуть, її життєвий досвід підказував, що не все буде так легко, як ми би хотіли.

В перші ж дні у Молдові ми зустрілися з двома основними проблемами: мова та пошуки роботи. Можна сказати, що перша обумовила другу, адже мама тривалий час не могла знайти роботу саме через те, що не знала мови. Тож якщо маєте переїжджати, раджу обов’язково зайнятися вивченням мови нової країни заздалегідь. Мені пощастило трохи більше: із зарахуванням до школи проблем не виникло, навіть без знання державної.

Ми оселилися в маленькому селі біля Єдінець. Певний час ми постійно ловили на собі погляди, деякі люди навіть говорили щось у слід. І не всі ці коментарі були добрими. Багато невдоволення викликало саме те, що ми не знали мови, поводилися не так, як люди звикли у цьому селі, говорили по-іншому. Але я була впевнена, що скоро всі до нас звикнуть, і цей булінг закінчиться.

Через півроку я зрозуміла, що ставлення до нас зовсім не змінюється. У мене не з’явилося друзів. Тоді я вирішила змінити підхід до проблеми. Шукати друзів не у селі, а у школі, в Єдинцях, де не було такого потужного мовного бар’єру. І у мене вийшло! Було трохи страшно знову відкриватися людям, але мені вдалося. І я дуже рада, що наважилася. Тепер у мене є справжні друзі.

Звісно, я дуже сумую за домом та Україною. Але я намагаюся знаходити у всьому позитив. Це дуже допомагає у складних ситуаціях.

Всім, хто потрапив у схожу ситуацію з переїздом, хочу дати такі поради. По-перше, обов’язково вивчіть мову країни, до якої їдете. По-друге, намагайтеся одразу (або навіть заздалегідь, через Інтернет!) знайти нових знайомих або друзів.Вони дуже допоможуть звикнути до нового міста. По-третє, не звертайте уваги на недобрі коментарі і образи, продовжуйте намагатися шукати спільної мови. Не дозволяйте людям зіпсовувати вам настрій та вганяти у депресію. Переїзд – важка річ, ви залишаєте рідне місто, друзів та знайомих. Здається, вже ніколи не буде так радісно, як раніше. Але важливо не здаватися у цей складний час. Колись ви будете сидіти в колі друзів та пишайтеся собою, що тоді не опустили руки!

Ольга Тихманович

спеціально для ukrainians.md

Про автора: Ольга Тихманович вчиться  у теоретичному лицеї імені Василя Сухомлиньского, місто Єдинець. У вільний час займаэться прикрасами.

Публікується в рамках проєкту “Ukrainian voice in Moldova. Development of media platform for Ukrainian communities from rural regions “релізуемий Асоціацією української молоді в республіці Молдова” Злагода “при підтримці Internews Moldova

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *