Скрiпнiк Арiадна учениця 11 класу розповідає про своє рідне місто – Ришкани.

Найдорожче, що має людина в житті — це її рідний край. Ми маємо його любити та шанувати. Тому я вважаю, що кожен має дізнаватися про нього якомога більше. Для мене рідним є маленьке місто Ришкани, яке розташовано на півночі Молдови.

Історія Ришкан бере початок ще з 1602 року. Стара легенда свідчить, що за часів правління Єремія Мовіле молдован, який постраждав від жорстокості татар, набіги яких спустошували країну, став шукати більш спокійне місце для проживання. Доля привела його до джерела прозорої води біля підніжжя трьох могутніх дерев. У сні людині з’явився янгол, який сказав оселитися тут. Незабаром і інші сім’ї приєдналися до мандрівника і так зародилося поселення Копечень, назва якого відбувалося від тих самих трьох вікових дерев («copac» в перекладі – «дерево»).

До 1779 року два села — Копечень та Іванушка злилися і утворили одне нове селище, згодом назване Ришкани. Топонім «Ришкань» походить від прізвища бояр Ришкану-Дерожинських. У 1818 році імперський радник Єгор Ришкану впав у немилість до російського імператора Олександра I, який заслав його в Бессарабію, в маєток, де знаходилися згадані вище села. Завдяки своєму вдалому розташуванню місто Ришкани стало центром обміну і торгівлі для селян з цього регіону. Боярський рід Ришкану-Дерожінских прожив в Ришканах понад 100 років (1818-1930), зробивши багато для розвитку населеного пункту, підтримуючи освіту і культуру.

У 1866 році майор запасу Георгій Ришкану, онук радника Єгора Ришкану, звернувся до російської влади з проханням відкрити в містечку Ришкань поштову станцію. У 1869 році в Ришканах відкрилася чоловіча школа. А в будинку, подарованому боярином, розташувалася лікарня на 10 ліжок. У 1919 році в Ришканах розпочала роботу початкова школа для хлопчиків і дівчаток. Її зайняла двоповерхова будівля — будинок боярина Матвія Ришкану, що розташовувався в кращій частині містечка. Нині в цьому архітектурному пам’ятнику базується теоретичний ліцей ім. Лівіу Даміана.

У 1856 році сюди для освоєння земель були запрошені і наділені ділянками німецькі колоністи. У документах тієї епохи повідомлялося, що німецька колонія розташовувалася в повіті Белць, вона налічувала 54 будинки і 301 жителя (151 чоловік і 150 жінок). Колонія існувала до 1940 року, коли Бессарабія була анексована СРСР. Тоді за домовленостями між Німеччиною та СРСР більшість німців у вересні 1940 року були переселені до окупованої Польщі, звідки у 1944 війни втекли до західної Німеччини. Батько колишнього президента МВФ та ФРН, Хорста Кєлєра, був з ришканськіх німців.

На початку XX століття Ришкани стали квітистучим торговим центром. У 1907 році в містечку було 305 будинків і 1925 жителів, парафіяльна школа з викладанням російською мовою, ремісниче училище і лікарня на 20 ліжок. Селянам належало 770 десятин землі, а боярин Ришкану володів 6860 десятинами в селах Нагорень і Рекерія. В 1858 році на кошти поміщика Георгія Ришкану була зведена кам’яна церква Успіння Божої Матері, де засновник храму згодом і був похований. У 1944 році церква була спустошена радянською владою, а останки Георгія Ришкану були витягнуті та розкидані. Родичі покійного зібрали кістки та перепоховали їх в Україні. За радянських часів церква Успіння Божої Матері була перетворена в Музей атеїзму.

11 листопада 1940 року, після приходу радянської влади, Ришкани стали столицею однойменного району, і залишилися їм і після проголошення незалежності Молдови в 1991 році, а в 1994 році отримали статус міста. Сьогодні Ришкани продовжує активно розвиватися. Місто залишається багатонаціональним та багатокультурним. В ньому проживають крім молдован живуть, роми, поляки, болгари, гагаузи. Але найбільше саме українців. З 13 000 населення міста, 30% це українці.

Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно живеться. Я обіцяю собі, що ніколи не покину рідне місто, адже цей куточок землі для мене дорожче всіх інших!

Скрiпнiк Арiадна

Учениця 11 класу

спеціально для ukrainians.md

Публікується в рамках проєкту “Ukrainian voice in Moldova. Development of media platform for Ukrainian communities from rural regions “релізуемий Асоціацією української молоді в республіці Молдова” Злагода “при підтримці Internews Moldova

У статті використано матеріали конкурсних робіт Українознавчого конкурсу для учнів навчальних закладів Республіки Молдова, присвяченого Дню української мови та писемності, Юний дослідник, та опублікованих у збірці Юний дослідник. Збірник дослідницьких робіт молоді Республіки Молдова. Видання І / Консульство України в м. Бельці, Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо, Спілка українців Молдови “Заповіт – Moștenire”; укладачі: Д. Ігнатенко, Л. Чолану; науковий ред. Л. Чолану. – Белць: Б. и., 2019 (Тipografia din Bălți). – 216 р. ISBN 978-9975-3369-2-5