Продовжуємо подорож по молдовським З’єднаним Штатам Америки з Косован Оленою.

Наступна наша зупинка Гримешти. Гримешти – найменше із сіл цієї комуни. Тут близько 30 будиночків. Цікавий той факт, що всі мешканці куми, свати і родичі між собою. Така собі єдина маленька династія. Єдиним місцем відпочинку є річка Прут. Колись давно, зі слів старожилів, Гримешти були портовим селом. Тут по річці часто можна було зустріти пароми та кораблі. Перевозили товар.

Художник Станіслав Семенович Бабюк, який народився в селі Гримешти, багато робіт присвятив просторам і краєвидам цього маленького куточка комуни. Основні теми, над якими працює художник –це біблійна історія, адже батько його був сільським пастором, трохи малював і цю любов привив малому Станіславу. За короткий час художником було створено багато портретів, пейзажів, полотен на історичні та біблійні теми. Ось деякі з них. Ми пишаємося , що такий видатний художник – наш земляк.

Зі слів Олійнічука Юрія , місцевого вчителя історії , примарія нашого села спочатку була в сусідньому селі Тецкани. В 1965 році побудували нашу примарію , яка знаходиться в Богданештах. Побудована примарія на місці церкви, яка була в аварійному стані. Ніхто з місцевих людей не хотів руйнувати церкву, тому це зробив один ув’ язнених з Липкан. Він вчепив до гусеничного трактора купол за трос і зруйнував її. Селяни вважають, що після того , як зруйнували церкву, відбуваються безліч дорожньо-транспортних аварій

2 роки назад біля примарії села побудували пам’ ятник,хрест- оберіг. Це подарунок українки Пігуляк Маріанни,яка проживала в Богданештах . Цей хрест оберігає це місце,де колись була церква та цвинтар для священників.

З особистостей, якими пишається село,є Євген Гладун, колишній міністр охорони здоров’я, батьки якого з Богданешт.

Основною діяльністю селян завжди було і є сільське господарство .В Безеді була ферма , побудована в 1960р.Тут працювали не тільки місцеві селяни ,але й мешканці сусідніх сіл Лопатник (Единецького району) та Коржеуци. Ферма була багатою, мала 5 приміщень. Три з них було відведено для корів, 1 – для телят і 1 для свиней. Для такого маленького села робочих місць було достатньо. В кожному приміщені знаходилися по 100 корів двох видів. Були симентальні (червоний вид), і чорно-білі. Працювало 80 робітників: 18 доярок, 2 телятниці, 10 сторожів, 20 скотників, 4 трактористи, 2 ветеринара та зоотехнік. Завідувала фермою Марія Петрівна Пігуляк. Звичайно, багато робітників померло, але залишилась одна пожила доярка Волошенко Раїса. Вона була одною із перших доярок. Після розпаду колгоспу ферма припинила свою діяльність. В 2003році її купив Бабюк Микола, батьки якого живуть в Безеді. Завезли корів з Угорщини. Ферма процвітала. Та поступово все занепало і на данний момент ферма пустує. На сьогоднішній день її орендує Жигрін Микола зі своєю сім’єю. Мають 10 корів. Це мій дядько. В планах у них-відкрити Молочний приймальний пункт,щоб селяни мали куди збувати молоко. Я вважаю, те,що вони роблять- благородна справа,адже ферм зараз майже нема. А якщо людина любить свою справу,то й мрії обов’ язково перетворяться в реальність.

Повертаючись назад ,давайте заглянемо ще в один будиночок,який знаходиться на виїзді Безеди, під « митницею» .Тут проживає народна майстриня.

Дем’ яник Діна Деонисівна, 1942 року народження. Вчитель румунської мови. Зараз на заслуженому відпочинку. Ще з дитинства захоплювалась ткацтвом. За все своє життя вона виткала більше сотні килимів різних за розміром, а також вишитих рушників та вишиванок. Одним словом, майстер – золоті руки. Ткала , вишивала спочатку для себе, родичів , односельців. Потім робіт назбиралося так багато, що почала брати участь у багатьох фестивалях, фольклорних виставках. Завжди привозила додому призові місця. Незважаючи на хворобу (мала інсульт) , працює і далі . В даний момент закінчує килим. Її тендітні руки творять чудеса.

Подумки повертаюсь в минуле мого народу,й пишаюся,що я-громадянка Штатів,цієї маленької держави,яка тримає всіх нас разом. Разом зі мною ви побували у Штатах,поринули в минуле моєї батьківщини. Повертаєтесь додому з гарним настроєм- значить все недарма. Ми змінимо наше життя ,тому що знаємо минуле,цінуємо теперішнє й будемо творити найкраще майбутнє.

Косован Олена- студентка 1 курсу БДУ і м. А.Руссо

спеціально для ukrainians.md

Публікується в рамках проєкту “Ukrainian voice in Moldova. Development of media platform for Ukrainian communities from rural regions “релізуемий Асоціацією української молоді в республіці Молдова” Злагода “при підтримці Internews Moldova

У статті використано матеріали конкурсних робіт Українознавчого конкурсу для учнів навчальних закладів Республіки Молдова, присвяченого Дню української мови та писемності, Юний дослідник, та опублікованих у збірці Юний дослідник. Збірник дослідницьких робіт молоді Республіки Молдова. Видання І / Консульство України в м. Бельці, Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо, Спілка українців Молдови “Заповіт – Moștenire”; укладачі: Д. Ігнатенко, Л. Чолану; науковий ред. Л. Чолану. – Белць: Б. и., 2019 (Тipografia din Bălți). – 216 р. ISBN 978-9975-3369-2-5