Через митницю у Штати,де стрічає радо Безеда. Частина 1

 Подорожувати світом дуже цікаво.  Запрошуємо вас завітати в наші З’єднані Штати Америки (так у нас називають  Безеду,Богданешти та Гримешти).Чим все таки цікавий цей милий куток,який варто відвідати? О, це незвичайний край,де на власні очі побачите все те,чим славляться Штати .Головне-було би бажання .Закордонним  паспортом,щоб пройти «митницю»,хай вам служить  ваш гарний настрій та щире серце.

Запрошуємо вас завітати в наші З’єднані Штати Америки (так у нас називають  Безеду,Богданешти та Гримешти).Чим все таки цікавий цей милий куток,який варто відвідати? О, це незвичайний край,де на власні очі побачите все те,чим славляться Штати .Головне-було би бажання .Закордонним  паспортом,щоб пройти «митницю»,хай вам служить  ваш гарний настрій та щире серце.
Перша наша зупинка це село Безеда. «Чому саме Безеда?»,-спитаєте ви…А ось чому. Я народилася й проживаю  в цьому селі,і щодня бачу його красу.
Послухайте дещо з історії.
Подорожуючи з Кишинева до Липкан,перед вами відчиняються південні ворота Бриченського району. Цими воротами і є Безеда (молд. Bezeda) — село в Бричанскому районі  Молдови. Разом із  селами Богданешти і Гримешти  воно входить у склад комуни  Богданешт.

Засноване це невеличке село в 1810р. Воно з широкою та прямою дорогою, без будь-яких великих підйомів та падінь. Зі слів місцевого населення, назва села походить від імені турка  Безеди, який на початку XIX століття господарював на  цій землі.
Хоча існує версія,що саме «бейзаде» була державною формою управління турків, а не іменем самого Господаря.
Бабуся Заїц Галина розповыдала,що в дитинстві мати Фарима Катерина  розповіла їй легенду,що жила в цій місцевості заможна пані,яка виховувала трійко діток:дівчинку Безеду і двох синів: Богдана та Грима. Наділила вона їх шматками землі,з яких згодом  утворилися в села.

Прямуємо далі  історією Штатів.
Село Богданешть – резиденція комуни. Археологи виявили, що воно було заснованоно більше 4000 років до Христа.Відомо,що село було сертифіковано в квітні 1560. Штефан Воде  подарував своїм слугам палац Ігнатенні, на місці якого розташоване сьогодні село Богданешти, та заради спокою та надійності воно було під владою Голинського монастиря в Ясах, де перебувало до 1812 року. Пізніше земля перейшла до Ватопедського монастиря на Святу гору Греції, ці факти говорять про те, що село Богданешти було засновано на початку XX століття, одержавши ім’я зятя Григора Волошенко, Богдана.
Прямуємо через  Богданешти, де пряма і простора  дорога( всього  2 км) веде вас до прекрасної долини Прута, над якою панує святиня Гримешти.
З історії народу, село було засновано в 19 столітті боярином Григором Волошенко, який був виведений зі свого державного відділення в Санкт-Петербурзі. Після того, як він став мазилом (так називали боярів, яких зняли з посади),він отримав велике майно, що тягнеться від краю Прута до села Старі Каракушани. Через те, що він був мазилом, мешканців цих трьох сіл й донині називають мазилами.
З історії можна зробити висновок,що спочатку утворилося село Богданешти,а вже потім в 19 ст села Безеда та Гримешти. Села невеличкі. І не перший погляд, немає нічого незвичайного. Та скільки таємничості містять занедбані часом та людьми забуті місця.  І тоді  деякі легенди щодо утворення сіл стають просто казкою. Зате  якою чудовою .
Що ж цікавого є в наших селах?
Вал Бортоса. Багато легенд не обходять стороною цей насип,який знаходиться на початку Безеди. Він, як кажуть, є одним з валів Траяна, побудованих для зменшення небезпеки, але турки використовували його як пункт  спостереження та стіну захисту у війні проти Російської імперії. Кажуть, що в долині Бортоса є тунель, розкопаний в горі, під рікою Прут, що веде до Туреччини. Говорять ,що там заховано багато золота і найціннішим скарбом є золотий кінь . Тікаючи, турки не встигли забрати все своє  багатство. Вони його закопали тут, але прокляли вал, і ніхто не зумів знайти вхід в Бортосу. Мысцевы розповідають що в  1889 році археологи проводили розкопки, але нічого не могли знайти, як тільки вони починали копати, трактори ламалися, а людям ставало  недобре .Вони знайшли скелети жінок і дітей, в основному біля скелетів були знайдені монети і глиняні горщики .Мешканцям Штатів ця легенда також не давала спокою. Та як тільки вони починати копати,відразу почували себе погано,мучив головний біль,який просто не давав можливості продовжувати роботу. Вал почали обходити стороною. Сьогодні він став місцем для випасу худоби .А з нього відкривається чудовий краєвид на річку Прут.
Зі слів мого дідуся, Заїц Василя, відомо, що турки так майстерно розташували ходи в тунелях, що навіть археологи, проводячи розкопки, не змогли знайти, де початок. Подейкують, що перебуваючи в Турції, молдовани питали в турків, де ж все таки знаходиться вхід в Бортосу, адже там стільки золота, що можна всю Молдову поставити на ноги. Та турки не розкрили таємницю. Хтозна, правди це чи байка?
Криничка біля Бортоси існує вже багато століть. Ніхто й не пам ятає коли вона з явлилась. Старожили кажуть, що цю криницю викопали ще турки. Час минав і поступово вона руйнувалася. Але люди відновили її, тому що поблизу ніде не було води.
Що є в Богданештах? Чим воно відмінне від двох інших сіл комуни?
Буглак. Невеличке озерце, яке знаходиться за Молодіжною вулицею.
Зі слів Пігуляка Василя, мешканця села , спочатку тут було криничка. Вона знаходилась посередині поля, до неї ніхто не ходив. З часом про цю криничку зовсім забули, її навіть не було видно серед  трави та кущів. Але почалися сильні дощі, поступово вода почала підніматися та виливатися. Вона все прибувала та прибувала, поки не наповнила все поле, залило навіть деякі хати. Люди не розуміли, як за такий короткий час з явилося таке озеро. Тільки згодом хтось згадав про криничку в центрі поля. Пізніше це озерце назвали Буглак. Його назва  від прізвиська Буглак. Одна із версій слово «бугі» , яке означає різновид рибацького човна. Інша версія- основоположником  роду  Буглак  був рибалка або матрос, який плавав тут, ловив рибу. А можливо так його звали. Хтозна.
Та поступово Буглак почав висихати. Чи то від часу,чи відсутності дощів.

Косован Олена- студентка  1 курсу БДУ і м. А.Руссо

спеціально для ukrainians.md

Публікується в рамках проєкту “Ukrainian voice in Moldova. Development of media platform for Ukrainian communities from rural regions “релізуемий Асоціацією української молоді в республіці Молдова” Злагода “при підтримці Internews Moldova

У статті використано матеріали конкурсних робіт Українознавчого конкурсу для учнів навчальних закладів Республіки Молдова, присвяченого Дню української мови та писемності, Юний дослідник, та опублікованих у збірці Юний дослідник. Збірник дослідницьких робіт молоді Республіки Молдова. Видання І / Консульство України в м. Бельці, Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо, Спілка українців Молдови “Заповіт – Moștenire”; укладачі: Д. Ігнатенко, Л. Чолану; науковий ред. Л. Чолану. – Белць: Б. и., 2019 (Тipografia din Bălți). – 216 р. ISBN 978-9975-3369-2-5

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *