Струмки шкільного джерела.

  Життя кожної людини починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.

Батьківська хата – це те, що завжди згадується , сниться, яке ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. Школа – наш другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. У школі ми проводимо більшу  часу. Ми зростаємося з нею, живемо її життям, а вона нашим. Важливість школи в тому, що вона  багато в чому визначає долю людини. Вона дає крила і вчить літати , а нам треба  правильно вибирати, як летіти , як вибрати правильний курс. Навіть Гарі Потер , який народився з особливими здібностями і своїм даром, повинен був вчитися в Хогвардсі.
Сьогодні ми беремо курс на освіту і знайомимося з нашою гімназією. Так як школа знаходиться в 3 км від   Безеди, ми покатаємося на шкільному автобусі. Ну ось 5 хвилин і ми у шкільних воріт. Ласкаво просимо в Богданештську гімназію.

Звернемось до історії. Починаючи з 1930 року  школа була розташована в Богданештах в селянській хатині в одній кімнатці. У ній навчалося 15 дітей, працював один учитель із середньою освітою. Так було до 1940 р. Цього ж року відбувся перепис дітей шкільного віку, який виявив  ще 40 дітей. Починають працювати вже 3 вчителі із середньою освітою.

З часом кількість учнів постійно зростала і виникла необхідність у більшому приміщенні. Та на жаль , побудувати нову школу не було можливості, а великого приміщення , яке б підійшло в Богданештах, не було. Саме тому частина учнів гімназії була переведена на навчання в хатину, яка колись служила заставою, яка  знаходилась недалеко від кордону з Румунією. ( 1947-1948р.)

З початком  Другої світової  війни,кількість дітей у школі зменшилась до 17 учнів. Викладав один вчитель, Бабюк Халарампій Михайлович. У квітні 1944р  знову  відбувся перепис населення. В школі займалося 42 учні,викладало 2 вчителів- Яворська М.В. і Пігуляк Микола Михайлович.

У 1944 році побудована школа і в Безеді. Вона була невиличкою, всього 3 кабінети: учительська, кабінет директора і великий коридор. Та незважаючи на її масштаб, життя в ній кипіло і діти отримували початкову освіту.
Тим часом в Богданештах продовжує функціонувати початкова школа, яка пізніше, у 1950 році  переростає в семіричну. На сьогоднішній день на місці цієї школи знаходиться сучасна їдальня.

Отож, після закінчення початкової школи в Безеді, діти продовжували своє навчання в Богданештах. В школі було 6 вчителів : з них 5 із середньою освітою і 1 має вищу освіту. Учні середньої ланки вчилися там до 1983 року.

В даний час директором є Миронова Г. С, вчитель математики .Педагогічний колектив налічує 19 осіб: 7 вчителів мають 2 дидактичну ступінь, 2 з них
закінчили магістратуру, 5 педагогів мають стаж роботи понад 18 років. Разом з кількістю учнів зростала і кількість вчителів. Більшістьз них не були місцевими, вони приїхали на роботу за направленням. Багато з них вийшли заміж за військових ,які знаходились на службі, а коли ті вийшли на пенсію , повернулися разом з ними:
-Залозецька Ольга Сергіївна  разом з чоловіком агрономом повертається в рідне село чоловіка .  Починає працювати в Безедянській   школі (1963р.) Згодом стає завучем і працює, поки школа не закінчила своє існування ( 1994 р)
-Цуркан  Катерина Іллівна .Приїхала в 1991 році слідом за чоловіком військовим з Росії, працювала в Безеді і вела комплект класів (1-3 клас)
-Макарова Зоя Казимирівна –випускниця перших  вчителів .За її словами ,вчитись було дуже цікаво тим ,що переходили  вони зі школи в школу .Перший та другий клас вчилися в тому приміщені, де тепер живе тутешній директор ,3 та 4 переходили в приміщення колишньої застави ,а от 5-7 клас вчилися там ,де знаходиться їдальня теперішньої школи. Класним  керівником була  Яворська Меланія  Василівна .Вона згадує ,що коли вона йшла в перший клас ,дітям дарували подарунки: портфелі з брезенту та кирзові чоботи .
-Дем’ яник Діна Деонисівна .В 1985 році приступає до роботи вчителем в початковій школі Безеди. А вже в 1988 році працює в Богданештській гімназії вчителем румунської мови. Більше всього запам ятались « Зірниці»- це такі військові  ігри ,які проводились разом з військовими з застави. Діти об єднувались в команди ,бігали в противогазах ,імітувати змагання ,стріляли по пляшках .

Із шкільного чистого джерела рік за роком витікали молоді струмочки,які з часом ставали впевненими,освіченими людьми,гордістю. Вони не виїхали за кордон,в великі міста,а залишилися тут,щоб приносити користь людям. Ось деякі з них:
-Волошенко В.Г. лікар- терапевт,завідуючий амбулаторією в с.Тецкани. Закінчив Богданештську школу в 1972 році. Веніамін Григорович-лікар від Бога. Вся комуна звертається до нього за допомогою. Завжди приємний,тактовний,допоможе в важку хвилину. Сини пішли по батьковим стопам.
-Бурейко Н.В.-лікар-педіатр.(,закінчила школу в 1979 р).Проживає в сусідньому селі Тецкани,та всі мешканці сіл звертаються з малятами за допомогою,бо знають,що отримають кваліфіковану допомогу. Донька пані Наталі також зв’ язала своє життя з медициною.
-Яворський Лівіу Борисович-хірург –ендоскопист,один з перших узистів.Син вчителя Яворської Меланії. Всі люди комуни його боготворять,тому що нікому не відмовив,почувши говірку «мазилску».
-Художник Станіслав  Семенович Бабюк, який народився в селі Гримешти, багато робіт присвятив просторам і краєвидам цього маленького куточка комуни. За короткий час художником було створено багато портретів, пейзажів, полотен на історичні та біблійні теми. Ми пишаємося , що такий видатний художник – наш земляк.
Продовжили справу вчителів, які становлять золотий фонд, ,педагоги гімназії. Миронова Г.С.-директор гімназії,вчитель математики. Все зробила для того,щоб працювати в школі було комфортно та зручно. Тому ,закінчивши цей заклад ,учні повертаються назад в родинне гніздо ,щоб продовжити роботу своїх наставників: Бабюк Т.О -вчитель початкових класів; Прудникова Л.О –- вчитель математики; Олейничук   Ю.Ю  вчитель історії.
Вчителем укрїнської мови працює Пігуляк М.С ,яка була випускницею Т.Л. Тецкань. Вона вийшла заміж за місцевого парубка .Її  мати ,Кирилова М.Р.,розповіла ,що коли постало питання , де мешкати, нею однозначно було вирішено придбати хату в Богданештах. Їй  подобається це село   ,заклад ,і хоче жити тільки тут  ,і ніде інде.

Досить  часто можна спостерігати ,що люди шукають роботу в тому населеному пункті, де проживають .Так зручніше .Гордість і шана тим педагогам ,які десятки років щодня добираються із сусіднього села Тецкани в нашу гімназію ,бо тут їхнє життя ,учні,гарний та дружний колектив .Бурейко О.І, Борденюк В.Г- вчителі початкових класів,
Понад 30 років вони працюють в школі,долаючи відстать,щоб зустрітися з допитливими очима малої дітвори.
Дарій Т.І.-вчитель математики,яка живе в Тецканах,розповіла,що в 1984-1986 рр працювали в Богданештах вчителем. Добиратись туди не завжди було чим,особливо холодними зимовими ранками.А відстань немала-6 км.І ось зимовими  ранками  підходив до її воріт Патрашку Петро,мешканець Коржеуц,який працював тоді в Штатах агрономом. Він йшов спереду,протоптував сліди,а пані Тамара йшла позаду. Сльози текли й замерзали на щоках,падала в кучугури снігу,вставала й продовжувала свій шлях. Іноді сміялися,інколи плакали. Та були молоді,втоми не відчували.
-Рябоконь М.П -вчитель математики та інформатики,організатор .
-Григорець Т.В.-вчитель румунської мови та літератури. Свій вибір зробила такий тому,що народилась в сім ї вчителя румунської мови.
-Пелипецька О.Ю.-вчитель французької мови. Працює в Т.Л.Тецкань,а ось уже другий рік викладає в гімназії.Вони –невід ємна частина шкільного Богданештського джерела .

Закінчивши ТЛ Тецкань,я повернулася в рідну гімназію,тільки не як учениця,а вчитель російської та румунської мов.Я одна з струмків шкільного джерела.

Хочеться вірити – це чисте ,як сльоза ,джерело знань буде жити тут ,легенько колишучи хвилями знань та умінь ,а тендітні струмочки ,які витікають з нього ,згодом перетворяться в міцні потоки ,яким не страшні ніякі бурі та грози .
Живи ,твори,моя рідна школа ,бо ти того варта !

Косован Олена- студентка  1 курсу БДУ і м. А.Руссо

спеціально для ukrainians.md

Публікується в рамках проєкту “Ukrainian voice in Moldova. Development of media platform for Ukrainian communities from rural regions “релізуемий Асоціацією української молоді в республіці Молдова” Злагода “при підтримці Internews Moldova

У статті використано матеріали конкурсних робіт Українознавчого конкурсу для учнів навчальних закладів Республіки Молдова, присвяченого Дню української мови та писемності, Юний дослідник, та опублікованих у збірці Юний дослідник. Збірник дослідницьких робіт молоді Республіки Молдова. Видання І / Консульство України в м. Бельці, Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо, Спілка українців Молдови “Заповіт – Moștenire”; укладачі: Д. Ігнатенко, Л. Чолану; науковий ред. Л. Чолану. – Белць: Б. и., 2019 (Тipografia din Bălți). – 216 р. ISBN 978-9975-3369-2-5

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *